Ледь не найбільший ціннісний «зсув» у європейській літературі можна побачити вже в одному з найдавніших епосів — «Одіссеї» Гомера. «Зсув» тут можна визначати в порівнянні з «Іліадою», яка є здебільшого типовим текстом для Давнього світу в ціннісному аспекті, адже є типовим представником героїчного епосу. В цій статті буде спроба показати, як «Одіссея» натомість пропонує нам набір цінностей, який сильно відрізняється від цінностей попереднього епосу.
Одними з проявів панівних цінностей у гомерівських текстах є «постійні епітети», які використовуються стосовно дійових осіб твору. Так, в «Іліаді» основним персонажам даються такі епітети (в перекладі Бориса Тена):
- Ахілл: «прудконогий», «богоподібний», «войовничий».
- Агамемнон: «широкодержавний», «владар мужів», «могутній».
- Гектор: «шоломосяйний», «мідянозбройний», «мужоубивця».
- Еант: «швидкий», «мужній».
Тобто, основними цінностями тут є фізична сила, войовничість, швидкість та державність. Як показуєAmes, K. E. (2009). The Rebirth of Heroism from Homer’s Odyssey to Joyce’s Ulysses. In _Bloom’s Modern Critical Views: James Joyce, New Edition _(pp. 141–160). Infobase Publishing. дослідниця Еймс, до схожого висновку можна прийти, проаналізувавши те, які персонажі називаються «героями» в «Іліаді».
Натомість в «Одіссеї» можна побачити зовсім інший набір цінностей, де містком між «старими» цінностями «Іліади» та «новими» цінностями «Одіссеї» є сам Одіссей. Одним із його основних епітетів є «δαΐφρων», яке словники перекладаютьLiddell, Scott. (1940). A Greek–English Lexicon. Clarendon Press двома значеннями:
- warlike, fiery
- wise, prudent
Перше — це войовничий Одіссей, який нещадно вбиває «женихів» на Ітаці, а друге — це «хитрий» та «розумний» Одіссей, це значення, яке також підтверджується іншими епітетами героя: «πολύτροπος» («shifty, versatile, wily») та «πολύμητις» («of many counsels»). Джеффрі Стедман поєднує ці два значення, перекладаючи «δαΐφρων» як «skilled in war, in peace». Тобто, Одіссей є героєм переходу від традиційних маскулінних цінностей часів війни до цінностей миру, коли більш пріоритетним є використання власного розуму та хитрості, ніж фізичної сили. Це підтримується і сюжетно: з більшістю ситуацій, у які потрапляє Одіссей, він справляється за допомогою якогось обману чи хитрості. Узяти хоча б печеру Поліфема, де Одіссея та його супутників рятує загравання Одіссея із самою мовою. Він називає себе «Ніщо», що допомагає врешті їм покинути острів без необхідності мати справу з іншими циклопами.
"Улісс висміює Поліфема" В. Тернера
Але якщо Одіссей є героєм на межі переходу, то якщо поглянути на інших героїв поеми, можна з упевненістю сказати, що перехід таки відбувся. Як показує Еймс, «Одіссея» повністю змінює саме розуміння слова «герой». Герой — це вже не воїн, вправний на полі битви, а скоріш мудрий старець, який, можливо, ніколи й не був на полі бою. Таким є, наприклад, Галіферс, який називається «героєм», незважаючи на те що є просто провидцем. Галіферс — це людина, яка бачить знаки, які подають птахи, за допомогою чого він наприкінці поеми фактично запобігає подальшому кровопролиттю між Ітакою та сім’ями вбитих женихів. Це є ще однією ілюстрацією того, що для «Одіссеї» набагато важливішими за войовничість є обачливість та далекоглядність.
Цікавим також є гендерний аспект ціннісного «зсуву» в «Одіссеї». Одним із найголовніших персонажів поеми є Пенелопа, яка є уособленням вірності, обережності та тої самої хитрості, що й у чоловіка. Дослідниця Барбара Клейтон висловила думкуClayton, B. (2004). A Penelopean Poetics. Reweaving the Feminine in Homer's Odyssey. Lexington Books. про те, що Пенелопа є ключовим персонажем поеми з декількох причин. По-перше, без неї не мало б сенс саме повернення Одіссея, а також епізоди на кшталт острова Каліпсо, де Одіссей зрікається безсмертя задля того, щоби повернутися до дружини. Друга причина має основу в тому, як Пенелопа «плела», та «переплітала» саван своєму батькові. На думку дослідниці, цікавим тут є зміщення фокуса із самого об’єкта творіння та процес творіння, бо для Пенелопи не так важливо те, що вона створює, як те, що це творіння займає певний час. Тобто, тут ми бачимо зміщення фокуса з того, що робиться, на те, як щось робиться. При цьому, приходить на думку фаулзівська фраза «[m]en see objects, women see the relationship between objects», у якій можна побачити певну схожість з інтерпретацією образу Пенелопи Барбарою Клейтон. Тобто, Пенелопа є носієм категорично іншої системи цінностей, де важливими вже є не самі об’єкти, а певні зв’язки та процеси, що поєднують ці об’єкти. Клейтон називає це «пенелопівською поетикою» («Penelopean poetics»), яку можна вважати ключовою для всієї традиції усного епосу.
"Пенелопа з женихами" Пінтуріккйо
Як підсумок, можна сказати, що «Одіссея» Гомера є одним із найважливіших текстів у плані їхнього ціннісного «зсуву», який, у випадку розглянутої поеми, полягає в переході від традиційно маскулінних цінностей, пов’язаних із войовничістю, до цінностей розуму, далекоглядності, та фемінності.